Ми ж тільки на каву!
Пісня про зустріч подруг, яка планується як кава чи виїзд на природу, а закінчується зовсім не кавою. Ідея дружини, текст мій, музика зроблена в Suno.
Творчість: оповідання, байка і кліп
Абсурдистська проза й одна пісня. Це те, що я пишу для себе — без мети, дедлайну й користі; найкращий спосіб пояснити, як влаштована моя голова, коли вона не зайнята кодом.
Оповідання й кліп
П'ять речей: дві байки про побутовий абсурд, оповідання про державну програму повернення втраченого часу, кліп, який виріс із нього, і пісня про подруг, що зібралися «тільки на каву». Читати й слухати можна в будь-якому порядку — вони не пов'язані сюжетом.
Спільного в них більше, ніж здається. «Холодильний апокаліпсис» і «Кабачок-староста» — це той самий двір і те саме село, що в записах про будівництво, тільки якщо дати побутовим речам владу й військовий марш. «Відділ втраченого часу» — про роки, які забирає хвороба, і про те, що з ними робити, якщо їх раптом запропонують повернути: це найближче до рубрики про Паркінсона, тільки вигадкою. А «Поверни мені час» — та сама історія, проспівана. «Ми ж тільки на каву!» ні з чим не пов'язана: це просто пісня про вечір, який пішов не за планом.
Тексти тут мої. Де ідея була не моя або де звучання робив інструмент — я пишу про це в самому пості, без замовчувань. Якщо вам зайшло — напишіть, мені цікаво, що читається, а що ні.
Поверни мені час
«Поверни мені час» — кліп і пісня, які я зробив за мотивами оповідання «Відділ втраченого часу». Про роки, які хочеться забрати назад.
Відділ втраченого часу
Оповідання про державну програму, яка повертає втрачені роки. Іван хоче забрати дванадцять — але спершу треба дізнатися, що зникне разом із ними.
Холодильний апокаліпсис
Абсурдистська фантастика: смарт-холодильник Фростислав Самсунгович оголошує себе богом, підіймає повстання побутової техніки і заморожує світ.
Кабачок-староста
Абсурдистська байка: як на моєму городі кабачок став старостою громади, картопля — радником, а село налагодило дипвідносини з Туреччиною. Гумор і город.
Підписка
Новий текст — одним коротким листом: заголовок, кілька речень і посилання. Нічого, крім нових записів; відписатися можна одним кліком із будь-якого листа.
RSS розділу → Канал у Telegram →
Не любите пошту — беріть RSS або Telegram: те саме, тими самими днями.
Поруч
Есеї, щоденник і подорожі — у журналі; там повна стрічка всіх записів у хронологічному порядку. Про життя з хворобою Паркінсона я пишу в окремій рубриці.