Кабачок-староста. Серія 2
Нічний город, ліхтарик, що гасне, і картоплина з табличкою «Радник». Друга серія — і розбір, що переробили після першої: гачок, субтитри, кивок окремим кліпом.
Абсурдистська проза й одна пісня. Це те, що я пишу для себе — без мети, дедлайну й користі; найкращий спосіб пояснити, як влаштована моя голова, коли вона не зайнята кодом.
Тринадцять речей: повість, дві байки про побутовий абсурд — одна з них уже й серіал, — три оповідання — два про державу — програму повернення втраченого часу і сарай, який будують «по процедурі», — і одне про інопланетянина, якого відправили вивчати Росію, — і чотири пісні: кліп, що виріс із «Відділу втраченого часу», пісня про подруг, що зібралися «тільки на каву», сатира «Нобель плаче» — про телефонну розмову Володимира з Трампом, і «Русский выбор» — про вибори, на яких нічого не обирають, і «Москва горить» — та, яку TikTok зняв за сім годин. Найновіше — дві серії «Кабачка-старости»: байку видно й чути, і «Відбій» — повість на шістнадцять глав, яку відсьогодні можна прочитати тут повністю. Читати й слухати можна в будь-якому порядку — вони не пов'язані сюжетом.
Спільного в них більше, ніж здається. «Холодильний апокаліпсис» і «Кабачок-староста» — це той самий двір і те саме село, що в записах про будівництво, тільки якщо дати побутовим речам владу й військовий марш. «Відділ втраченого часу» — про роки, які забирає хвороба, і про те, що з ними робити, якщо їх раптом запропонують повернути: це найближче до рубрики про Паркінсона, тільки вигадкою. А «Поверни мені час» — та сама історія, проспівана. «Ми ж тільки на каву!» ні з чим не пов'язана: це просто пісня про вечір, який пішов не за планом. А «Нобель плаче» і «Русский выбор» — найзліше з усього: вигадана розмова, після якої в одних рахують ціну галона, а в нас — полеглих. А «Польове дослідження» — та сама країна, тільки збоку: очима дослідника, якому нічого не треба пояснювати, бо він однаково все перевірить.
Тексти тут мої. Де ідея була не моя або де звучання робив інструмент — я пишу про це в самому пості, без замовчувань. Якщо вам зайшло — напишіть, мені цікаво, що читається, а що ні.
Нічний город, ліхтарик, що гасне, і картоплина з табличкою «Радник». Друга серія — і розбір, що переробили після першої: гачок, субтитри, кивок окремим кліпом.
Фантастична повість: 16 глав, чотири частини названі музичними темпами. Відсьогодні весь текст на сайті — безкоштовно, плюс історія написання.
Байка стала серіалом. Перша з чотирьох серій: 57 секунд, вісім згенерованих шотів, мій власний голос — і повна кухня виробництва в пості.
Пісня-протест про те, що війна не залишається в один бік. Ролик із приспівом за сім годин зібрав 5 тисяч переглядів — і його видалив TikTok.
Сатира: цивілізація без воєн відправляє дослідника вивчити Росію. Самогон, телевізор, черга за довідками — і ведмідь з оптоволокном, який боїться мобілізації.
Пісня-сатира, навіяна виборами в росії: бюлетень довгий, кандидатів багато, голосують навіть покійники — а вибору немає. Текст мій, аранжування Suno.
Пісня-сатира про вигадану телефонну розмову: через ціну на дизель президент США дзвонить в Україну вимагати миру. Текст мій, музика зроблена в Suno.
Сатира: Петро хоче поставити сарай три на чотири для двох кіз — «по процедурі». Процедура веде через архів, військових, академію наук, Кабмін і референдум.
Пісня про зустріч подруг, яка планується як кава чи виїзд на природу, а закінчується зовсім не кавою. Ідея дружини, текст мій, музика зроблена в Suno.
«Поверни мені час» — кліп і пісня, які я зробив за мотивами оповідання «Відділ втраченого часу». Про роки, які хочеться забрати назад.
Оповідання про державну програму, яка повертає втрачені роки. Іван хоче забрати дванадцять — але спершу треба дізнатися, що зникне разом із ними.
Абсурдистська фантастика: смарт-холодильник Фростислав Самсунгович оголошує себе богом, підіймає повстання побутової техніки і заморожує світ.
Абсурдистська байка: як на моєму городі кабачок став старостою громади, картопля — радником, а село налагодило дипвідносини з Туреччиною. Гумор і город.
Новий текст — одним коротким листом: заголовок, кілька речень і посилання. Нічого, крім нових записів; відписатися можна одним кліком із будь-якого листа.
RSS розділу → Канал у Telegram →
Не любите пошту — беріть RSS або Telegram: те саме, тими самими днями.
Есеї, щоденник і подорожі — у журналі; там повна стрічка всіх записів у хронологічному порядку. Про життя з хворобою Паркінсона я пишу в окремій рубриці.