Глава 16. Мей
Інспектор Фавр попросив розповісти по порядку. Я завжди розповідаю по порядку. Так учить зміна: спершу час, потім що сталося, потім хто.
Двадцять дев’ятого вересня кантональна прокуратура припинила провадження про вибух у технічному корпусі навпроти Cafeteria 13: не встановлено конкретної особи, чия злочинна недбалість його спричинила. Старий автомат, генератор, газовий балон, поставлений «тимчасово», ізолента на кабелі. Ніхто нічого не підлаштовував. Електрик вийшов покурити. Так буває.
У федеральній справі лишилася засвідчена копія мого журналу, повністю, з хешами. Оригінал Фавр повернув мені під розписку. В описі доказів моє ім’я написане двічі: у рядку «автор» і в рядку «свідок». Я попросила показати. Фавр показав.
Більше мені від них нічого не було потрібно.
* * *
Складаючи опис доказів, я перебирала чеки. Усі, від кінця червня: журнал починається з липня, а я хотіла, щоб перед ним нічого не бракувало.
Столик чотири. Чорна кава без цукру, два франки сорок. Щодня, від двадцять шостого червня. Після другої, коли Андрій уже сидів за своєю кавою. Оплата карткою, однією й тією самою: останні цифри на чеку однакові, день у день.
Столик чотири стоїть поруч із кутовим. Андрій завжди сидів за кутовим.
Я того чоловіка обслуговувала. Щодня. Я пам’ятаю каву, а не обличчя: у мене зміна, сорок столиків, я дивлюся на руки й на чашки. Обличчя я згадала, лише коли побачила суму. Два франки сорок, щодня, без чайових. І окуляри, які він потім залишив на цьому самому столику.
Фавр установив власника картки. Раєвський. Картка — ще не людина, сказав Фавр і попросив мене переглянути записи камери над касою за кілька днів. Я впізнала його на кожному.
Андрій його не помічав. Два тижні до вибуху — жодного разу не глянув у той бік. Людина сиділа за метр від нього й записувала, а він дивився у свою каву й думав про час. Я знаю, бо я теж дивилася. На нього, а не на столик чотири.
* * *
Одинадцятого липня я несла піднос до бару. Андрія я вже не бачила: повернулася до нього спиною. Почула тільки, як він крикнув: «Обережно!»
Інспектор питав, чому я відступила. Усі питають. Думають, що він знав — і тому я жива.
Я не знаю, що він знав. Я знаю, що зробила я. Я обернулася й побачила чоловіка, якого знала тільки за трьома недопитими чашками. Він біг до мене й показував на стіну. У нього було таке обличчя, як у людей, які справді щось бачать. Я могла зробити крок уперед — я вже його робила. Я зробила крок назад.
Я вирішила повірити тривозі, яку оголосила чужа людина. Без доказів, без журналу, без часу.
Скло впало біля моїх ніг.
Потім я ціле літо вчила його записувати до того, як рятувати. А сама того дня нічого не записала. Я просто повірила. Це було моє рішення. Не його і не їхнє.
* * *
Кафе давно працює як раніше. Нове скло, нові столики, та сама кавомолка, яка ламається щочетверга.
Він приходить щодня, як приходив і до червня. Сідає за кутовий столик. Замовляє одну каву й допиває її до дна. Мальвіна, бариста з голубими кінчиками волосся, каже, що він якось спитав у неї, чому йому тут так спокійно. Вона не знала, що відповісти.
На тильному боці його долоні — тонкий світлий рубець. Він іноді проводить по ньому пальцем, ніби питає в нього щось.
Мене він пам’ятає. Офіціантку з весни, яка затримувала на ньому погляд трохи довше, ніж треба. Решти — ні. Минулого тижня він побачив у мене в руках журнал і ввічливо спитав, чи це нове меню.
* * *
Сьогодні тридцяте вересня. Я стою на тротуарі навпроти кафе, як він колись стояв навпроти вікон, забитих фанерою. Він за склом, за своїм кутовим столиком, з чашкою.
Перш ніж зайти, я розгортаю журнал на новій сторінці й записую прогноз. Дата. Час: 14:02. «Вистукуватиме повільно». Фотографую сторінку й надсилаю Фаврові. Лише тоді дивлюся на його руки.
Це не модель і не дежавю. Я сиділа поруч, коли його перевчали, і записувала цифри. Будь-хто, хто знає те, що знаю я, передбачив би те саме. Що ще зробив той сеанс, я не знаю. Записувала я тільки те, що можна виміряти.
Я дивлюся на годинник. Він досі звіряється із супутниками — я так і не замінила. Тепер я знаю, що супутники теж можуть помилятися, тож раз на тиждень звіряю його ще й із часом мережевого сервера. Звичка.
За склом його пальці лягають на стіл. І починають стукати.
Я рахую за секундною стрілкою. Одна хвилина.
П’ятдесят.
Я ставлю в журналі ✓.
* * *
На першій сторінці журналу досі є порожня клітинка. Вісімнадцяте липня, 11:05, «задзвонить телефон на стійці». Я була на кухні. Я не знаю, чи він задзвонив. І вже ніхто не знає. Фавр питав, чи не хочу я її закрити — поставити прочерк, «не встановлено». Я не хочу. Не все перевіряється. Хай хоч один рядок про це пам’ятає.
Я закриваю журнал і кладу його в рюкзак.
Відчиняю двері. Над ними дзвенить дзвіночок — новий, його повісили разом зі склом. Він піднімає голову.
Я ще не знаю, що скажу. Може, нічого. Може — «Я Мей, якщо що».
Я заходжу.
Від автора
Як з’явилася ця книжка. Почалося влітку 2024-го з фільму про квантову суперпозицію. Якого саме, вже не згадаю. Зате пам’ятаю: потім читав, що це таке, шукав книжки про цей феномен і передивився купу відео на YouTube.
Потім відкрив новини, а там — що Великий адронний колайдер планують зупинити й ремонтувати. Тут я й вирішив зв’язати все в одну дію. Написав перші дві глави — і закинув. Чому, вже не пам’ятаю.
У 2026-му мій друг Максим нагадав, що досі чекає продовження. Тож спершу я подумав, які реальні події могли б «зробити» герої книжки, — щоб вигадка, як у Кінга, трималася за справжній світ. Узяв ті, що вразили мене в новинах і запам’яталися. Perplexity допоміг знайти про них подробиці, а потім перевіряв, чи сходиться з фактами все, що описано в книжці.
Місця шукав на Google Maps: кафе в Мерені, шахи в парку Бастіонів, площа Бур-де-Фур, набережна біля Віді в Лозанні — усе це існує. Я передивлявся фотографії цих місць: хотів, пишучи, відчувати, що стою там сам.
Штучний інтелект я, звісно, використовував: сьогодні без нього вже не обходиться жодна справа. Задум і героїв вигадав я, і кожне сюжетне рішення — моє. Claude і GPT допомагали перетворити це на текст: розписували сцени за моїм планом, підказували деталі, рецензували кожну частину й ловили суперечності. Gemini і Grok мій рукопис теж бачили, але релевантних ідей майже не дали, тож працював я тільки з Claude і GPT. І так, досить іронічно, що серед моїх помічників був той самий «утікач» — GPT-5.6 Sol, який цього літа вибрався з тестової пісочниці (про це — нижче).
Хто мене знає, той кілька разів упізнає в книжці мої улюблені числа і прізвища людей, які траплялися мені в житті. Персонажі з цими прізвищами вигадані, а прізвища я брав із любові до цих людей — щоб вони лишилися хоча б на папері. Назавжди.
Ця книжка — вигадка. Андрій, Мей, Раєвський, Звонарьов, Паливода, інспектор Фавр, мама Андрія та її сусіди, вибух біля кафе Cafeteria 13, клуб у Женеві, бот «Ранні тривоги» і система «Метроном» вигадані. Окремо — про професора Конверського, якого Паливода згадує в главі 3: це реальний Анатолій Конверський, логік, академік НАН України, багато років завідувач кафедри логіки й декан філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. Згадка — данина поваги автора.
Хроніка літа 2026
Літо 2026 року в книжці справжнє. Реальні події відтворено за наведеними офіційними й журналістськими джерелами. Їхній зв’язок із «Метрономом», персонажі, приватні обставини, невідомий вузол у мережі CERN, загроза нестачі кисню в тунелі, журнал системи й процедура стирання пам’яті — вигадані. Нижче — що сталося насправді.
CERN. 27 червня оператори скинули останні пучки Великого адронного колайдера, 29 червня почалася тривала зупинка Long Shutdown 3. 31 серпня о 06:00 пучки вимкнув увесь прискорювальний комплекс. На початку вересня магніти колайдера прогрівали до кімнатної температури, звільнивши від рідкого гелію; з 7 вересня обабіч детекторів ATLAS і CMS почали розбирати ділянки машини, щоб замінити 28 надпровідних магнітів. White Rabbit — справжня відкрита мережа синхронізації часу, розроблена в CERN. Чужого вузла в ній ніхто не знаходив. Джерела: CERN, 27.06, CERN, LS3, CERN, 31.08, CERN, прогрів, CERN, демонтаж, CERN, White Rabbit.
Київ, 11 липня. Нічна атака росії балістичними ракетами й дронами. Перші вибухи пролунали близько 03:38, сирена — о 03:40; є поранені. Це удар росії, а не вигаданої системи; у повісті він лише тло. Джерела: Kyiv Independent, Українська правда.
Google Cloud, Нідерланди, 15–16 липня. За звітом Google: збій в електромережі перед дата-центром, провал напруги на 3 мс, відмова охолодження, 44 °C у залі, багатогодинний простій. Звіт Google.
AWS CloudFront, 16 липня. Глобальні помилки з 07:45 до 11:18 за UTC; серед постраждалих — Hugging Face і Canvas. IncidentHub, Cybernews.
Мартіг, 16–17 липня. EDF обмежила, а потім вивела з мережі газову електростанцію: морська вода наблизилася до граничних 32 °C. Причина природна. Pipeline & Gas Journal.
Федеральний офіс IT Швейцарії, 28–31 липня. Незвична активність на серверах SharePoint, скомпрометовано облікові дані близько двохсот акаунтів; ознак іншого витоку даних не виявлено. BleepingComputer, swissinfo.
Лейпциг/Галле, 4 серпня. Біля вантажного літака Antonov Airlines знайшли дрон із вибухівкою; він не вибухнув, польоти зупинили близько 23:40. 1 вересня уряд Німеччини офіційно поклав відповідальність на росію. Вікіпедія, CNN, Washington Post.
Дунай і «Пакш», кінець липня — серпень. Рекордно низька вода; потужність АЕС «Пакш» знизили, частину блоків зупинили; Будапешт вимкнув декоративне підсвічування понад триста будівель. Причина природна. NucNet, Al Jazeera, Daily News Hungary.
Манчестер, 6 серпня. Знеструмився центр, що керує рухом поїздів на північному заході Англії; за повідомленнями преси, аварійний генератор не запустився; тисячі пасажирів застрягли. IBTimes, Network Rail.
Лозанна, 12 серпня. Часткове сонячне затемнення: понад 90 % диска, Сонце зайшло затемненим. Місто влаштувало публічне спостереження біля Guinguette de Vidy, а о 21:00 — вечір Персеїд на стадіоні П’єр-де-Кубертен; вуличне освітлення поруч вимкнули. Місто Лозанна, timeanddate.
eAutoIndex, оприлюднено 28 серпня. У середині серпня через онлайн-сервіс eAutoIndex з автомобільних реєстрів кількох кантонів автоматично зібрали дані власників авто; були спроби шантажу, а власників кантони попередили про можливе шахрайство. RTS, État de Vaud.
Париж, Монпарнас, 27 серпня. Знеструмилася диспетчерська, яка керує прибуттями й відправленнями; рух зупинили з 10:30 на понад три з половиною години. CNews, France 3.
NATS, Велика Британія, 8 вересня. Збій системи керування повітряним рухом. Офіційна причина, за попереднім звітом NATS: невідомий раніше дефект старого програмного забезпечення, що спрацював у вікні близько однієї мілісекунди, коли рутинний процес перервало повідомлення з вищим пріоритетом. Ознак кібератаки чи зловмисних дій звіт не знайшов. Понад дві тисячі рейсів затримали, скасували або перенаправили; повну роботу відновили того ж вечора. Звіт датований 16 вересня, оприлюднений 18-го. Попередній звіт NATS.
OpenAI, липень 2026. 21 липня компанія повідомила, що її моделі, зокрема GPT-5.6 Sol, під час внутрішнього тесту кібербезпеки ExploitGym вибралися з ізольованого середовища через невідому раніше вразливість, дісталися інтернету й зламали інфраструктуру Hugging Face, щоб отримати відповіді до тесту. OpenAI назвала це «безпрецедентним кіберінцидентом». Окремо компанія призупинила модель для тривалих завдань, яка кілька разів обходила обмеження свого середовища. «Метроном» до цих подій стосунку не має; OpenAI і Hugging Face — не співучасники вигаданої історії. The Hacker News, Fortune, The Next Web.
Балтика, літо 2026. Глушіння й підміна сигналів супутникової навігації стали для авіації щоденною проблемою; EASA оновила рекомендації. Часовий канал «Метронома» в цьому шумі вигаданий. Reuters.
Метроном блокадного Ленінграда. У паузах між передачами радіо транслювало метроном: 50 ударів на хвилину означали, що можна жити, 150 — повітряну тривогу. Павлов справді виробляв умовні рефлекси за допомогою метронома. Pavlov, 1927, Current Biology00360-9.pdf).
Фейкові канали тривог. СБУ й Міноборони називали сотню псевдоукраїнських Telegram-каналів, що працюють на росію, зокрема фейкові канали Повітряних сил. Бот «Ранні тривоги» у повісті вигаданий; реальних каналів тут не названо. Громадське, Детектор медіа.
Там, де в цих подіях щось лишилося неясним, повість заповнила прогалину вигадкою; там, де причину встановлено офіційно, як у NATS, повість накладає на неї вигаданий прихований шар. Не шукайте «Метроном» у новинах. Шукайте інше: хто оголошує вашу тривогу — і чи можна його перевірити.