Мабуть, час настав. Нещодавно я опублікував розбір рекомендацій, зібраних із досліджень: що робити просто зараз, якщо у вас знайшли хворобу Паркінсона. А чи є реальні кейси пацієнтів, які цим рекомендаціям слідували? Чудова новина: я маю нагоду спробувати. Бо дослідження я проводив ще чотири місяці тому, а впровадив із них плюс-мінус нічого.
Одразу межі жанру. Це щоденник однієї людини, а не дослідження й не медична порада. Я не лікар. Що б у мене далі не змінилося — самопочуття, вага, тривалість «увімкнення» — це не доведе, що допомогло саме втручання: у хвороби Паркінсона є власні коливання, є ефект очікування, є те, що людина того тижня просто краще спала.
Не повторюйте за мною нічого з цього тексту, не обговоривши з власним лікарем. Особливо ту частину, яку я сам позначив як недоведену — про неї окремий розділ нижче.
Чому я взагалі за це берусь
Я люблю їсти, тому не голодую і не дотримуюсь дієти. Я лінивий, тому не займаюсь спортом. Я люблю пиво і маю дурну звичку палити.
Майже щодня я кажу собі: все, тепер точно кидаю пити або палити. Або що зроблю це зранку. Або з нового тижня. Або з нового місяця. За весь час не палити я зміг аж два дні.
Але, давши публічну обіцянку, можливо, я матиму трохи більше мотивації. Відразу кажу: я найпересічніша людина, тому гарантувати дотримання правил не можу. Але можу зобов'язатись чесно повідомити, якщо якесь правило порушу.
Навіщо я це роблю? Звісно ж, насамперед для себе. Раптом таблетки почнуть діяти швидше і довше, «вимикання» стануть коротшими і слабше вираженими, з'являться ще якісь позитивні ефекти?
По-друге, можливо, це стане прикладом для тих, хто теж має цю хворобу: варто як мінімум намагатись щось робити. І я кажу про науково обґрунтовані рішення, а не про похід до бабки. А якщо експеримент дасть результат — ще й мотивацію щось робити.
Точка відліку
Зафіксуємо поточний стан справ, бо без цього через три місяці буде неможливо чесно сказати, змінилось щось чи ні.
- Вага
- 102,5 кг
- Цигарки / IQOS
- щодня
- Алкоголь
- регулярно, переважно пиво
- Спорт
- відсутній
- Харчування
- без обмежень, зокрема снеки й солодке
- Схема ліків
- без змін, як призначено
Вага чудова, та і я взагалі красівий — але привід почати таки є.
Що саме змінюю
| Напрямок | Що роблю |
|---|---|
| Цигарки, IQOS, алкоголь | Прибираю повністю. Амінь |
| Якість їжі | Геть сухарики, чіпси, цукерки й подібну дурницю. Раз на тиждень — поблажка, щось смачненьке |
| Харчове вікно | 18:6 — сніданок о 9:00, перекус о 14:00, далі стоп до наступної доби |
| Фізична активність | Повертаюсь до щоденних 100 віджимань і 100 присідань. Легкий біг — потім, якщо скину вагу |
| Добавки | Набір собі підготував, напишу окремим постом |
Про біг окремо: при 102 кг ударне навантаження на коліна й гомілковостоп — це ризик травми, яка зупинить увесь експеримент на самому початку. Тому спершу вага, потім біг. Це, до речі, той самий принцип, який я описував у розділі про свій протокол: не впроваджувати все одразу.
Чесно: я порушую власну ж статтю
І тут найнезручніша частина, яку легше було б не писати.
Десять днів тому я опублікував розбір, де переривчасте голодування стоїть у категорії «не доведено». Ось моє власне формулювання звідти:
«Станом на серпень 2026 немає завершеного рандомізованого дослідження режиму 16:8 саме при хворобі Паркінсона з опублікованими результатами. Жодна професійна організація — MDS, AAN, Parkinson's Foundation — голодування при ХП не рекомендує».
І я все одно беруся за 18:6. Тому мушу бути точним у тому, чим це є і чим не є.
Це не рекомендація. Я не пропоную вам це повторювати і не стверджую, що це працює. Причина, з якої я це роблю, у мене особиста й прагматична: я давно помічав, що на порожній шлунок ліки діють передбачуваніше. Найімовірніше пояснення тут — не нейропротекція, а звичайна фармакокінетика: харчовий білок конкурує з леводопою за той самий транспорт, і порожній ШКТ прибирає цю конкуренцію. Це вже інша, значно краще доведена історія — огляд практичних наслідків цієї взаємодії: Practical considerations for optimizing dietary protein interactions on levodopa absorption (2023).
Тобто чесна версія звучить так: я беруся за недоведене втручання заради побічного ефекту, який доведений краще за саме втручання. Це не наука, це побутова логіка — і я не хочу, щоб хтось прочитав це як «дослідження показали».
Ризики, які я усвідомлюю й буду відстежувати. Вони специфічні саме для хвороби Паркінсона, і я перерахував їх у тій самій статті:
- Ортостатична гіпотензія — часта при ХП; обмеження їжі й рідини може посилити падіння тиску. Запаморочення при вставанні для мене буде сигналом, а не «нормально».
- Втрата м'язової маси — при агресивному дефіциті разом із жиром іде м'яз, а м'язи при ХП це функціональний резерв. Саме тому силові тут не «додатково», а обов'язково.
- Конфлікт із графіком ліків — мій перший прийом припадає на час задовго до відкриття вікна. Це і плюс для абсорбції, і ризик нудоти натще.
Про «раз на тиждень спробувати повну відмову» я передумав — принаймні поки не обговорю це з неврологом. Добове голодування з фіксованим графіком дофамінергічної терапії й ризиком гіпотензії — це вже не «експеримент над собою», а спосіб опинитися на підлозі. Якщо лікар скаже, що можна, — напишу. Ні — напишу теж.
Найкорисніше в цьому списку — найнудніше
Ще одне спостереження, яке варто сказати вголос, бо воно неочевидне.
З усього, за що я берусь, найбільшу доказову вагу мають найбанальніші пункти: покинути палити, прибрати алкоголь, почати регулярно рухатися, зменшити вагу. Це навіть не специфічні для Паркінсона поради — це базове здоров'я, яке працює для всіх.
А найцікавіші, найбільш «біохакерські» пункти — голодування, добавки — саме ті, доказів для яких найменше. Так завжди й буває: великі дослідження добавок закінчувались нічим, а «просто рухайтесь і не паліть» ніколи не звучить як прорив.
Тому якщо ви читаєте це й думаєте, з чого почати, — я б на вашому місці починав не з того, з чого почав я, а з нудного, і обговорив би це з лікарем. Голодування — остання річ у списку за співвідношенням «доказів на одиницю зусиль», а не перша.
Правила гри
Щоб це не перетворилось на «я молодець» через місяць, фіксую умови наперед:
- Про порушення повідомляю. Зірвався — пишу, що зірвався. Без «зате в іншому я молодець».
- Схему ліків не чіпаю самостійно. Якщо схудну суттєво — це питання до невролога, а не привід щось крутити самому.
- Дані не редагую заднім числом. Пропущений тиждень — це теж дані.
- Метрики фіксую ті самі щоразу: вага, години «увімкнення», сон, виконані тренування. Без цього звіт перетвориться на переказ настрою.
- Якщо стане гірше — зупиняюсь і пишу про це. Публічна обіцянка не має перетворюватись на причину не помічати проблему.
І окремо, бо це важливо. Якщо цей текст мотивував вас щось змінити — чудово. Але порядок дій такий: спершу розмова з вашим неврологом, потім зміни. Не навпаки. У мене тут перевага, якої може не бути у вас: я сім років читаю про цю хворобу й приблизно уявляю, за чим стежити. Це не робить мене правим — це просто робить мій ризик іншим за ваш.
Починаємо
Обіцяю митись мінімум раз на тиждень. Та шуткую, я і так щотижня миюсь.
Тож не буду багатослівним. Розпочинаємо — і буду вам звітуватися.
Якщо вам зараз важко — по допомогу звертатися нормально. В Україні працюють безкоштовні цілодобові лінії підтримки — наприклад, 0 800 21 01 60. Актуальні переліки ліній ведуть програма «Ти як?» і МОЗ України. У невідкладній ситуації — 103. Контакти перевірено 20 вересня 2026 року.
Контекст, якщо ви тут уперше: «Діагноз у 27» — як усе почалося; «Ранній паркінсонізм простими словами» — про симптоми й діагностику; «Що робити вже зараз» — той самий розбір, за яким я тепер намагаюся жити.
Журнал виправлень
21 вересня 2026 — безособову пораду «починайте з нудного» переписано як особисту; прибрано твердження, що доза розрахована на поточну масу тіла.
20 вересня 2026 — додано джерело до твердження про конкуренцію харчового білка з леводопою за транспорт; оновлено кризові контакти — лінія 7333 на паузі.
Олександр Кравченко — веб-розробник і юрист, живу в селі на Київщині. Хвороба Паркінсона з 27 років. Не лікар — автор із власним досвідом хвороби. Більше про мене →